Олександр

До війни Олександр Терещенко був оператором, чоловіком і батьком, який жив звичайним життям. Коли Росія вперше напала на Україну у 2014 році, він пішов добровольцем.

Під час оборони Донецького аеропорту серед його підрозділу впала ворожа граната. Він схопив її та накрив своїм тілом — і не встиг відкинути. Він втратив обидві руки й частково зір, але врятував чотирьох людей. Далі було довге перенавчання: як жити самостійно, як робити звичайні речі зовсім по-новому.

Замість того щоб замкнутися, Олександр присвятив себе іншим. Він заснував громадську організацію на підтримку ветеранів, які призвичаюються до життя після втрати зору та ампутації кінцівок. Як громадський активіст, а згодом заступник Міністра у справах ветеранів України, він відстоював права ветеранів на найвищому рівні.

Його послання до тих, хто живе з ампутацією, просте: «Я зміг — і ти зможеш!» Історія Олександра нагадує: навіть після найглибшого розлому людина може залишитися джерелом сили для інших.