Микола і Катерина

До повномасштабної війни Микола працював у театрі та кіно, будуючи життя в мистецтві разом із дружиною Катериною. У 2022 році він долучився до Сил оборони України — спершу служив у Національній гвардії, а згодом у бригаді «Азов» пілотом дрона.

У березні 2024 року під час бойового завдання біля Серебрянського лісу на Луганщині російська керована бомба влучила в позицію Миколи. Годинами він залишався під завалами, поки побратими намагалися дістатися до нього під вогнем. Того дня він втратив двох побратимів і обидві ноги вище колін.

Крок за кроком, через біль, реабілітацію та протези, Микола продовжував рухатися вперед. Він долучився до програми Hug for Heroes разом із дружиною Катериною.

Сьогодні Микола продовжує перетворювати свій досвід на дію. Разом із дружиною він підтримує збори для Національної гвардії України та відстоює доступність і інклюзію в Україні. У складі бригади він також допоміг створити «Інтеграцію» — підрозділ, який допомагає поранених військових і звільнених з російського полону повернути до служби.

Водночас Микола став публічним голосом українських захисників, які досі перебувають у російському полоні: він говорить про оборонців Маріуполя на міжнародних майданчиках, зокрема на Венеційському кінофестивалі. Попри все інше, він повернувся й на сцену — і продовжує працювати актором у Києві.