Радислав

Радиславу було девʼятнадцять, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії. Він пішов добровольцем у перші дні війни і, попри свій вік і брак бойового досвіду, потрапив до бригади «Азов» — одного з найвимогливіших підрозділів України. Його батько вже був на фронті.

У жовтні 2023 року під час бойового завдання поруч із ним розірвалася мінометна міна. У двадцять один рік Радислав втратив обидві ноги.

Після поранення Радислав почав робити те, що відкладав до війни. Він занурився у спорт, зокрема дайвінг, і мріє самостійно зійти на Говерлу — найвищу вершину України.

Кожен день, каже він, — це ще одна нагода довести собі, що він досі сильний, і, можливо, нагадати комусь іншому, що життя не закінчується пораненням. Воно продовжується.

Радислав долучився до програми Hug for Heroes як частини свого шляху відновлення. Після Hug for Heroes він знайшов спосіб служити далі — цього разу поза полем бою.

Він прийшов до Національної академії внутрішніх справ, де працює у патріотичному вихованні курсантів і студентів та допомагає розвивати ветеранський спорт.